Бакотський Михайлівський скельний монастир, Гораївка, 1362 рік

Залишки стародавнього Бакотського Михайлівського скельно-печерного монастиря, відомого з 1362 року, розташовані на стрімкому схилі Білої гори над Бакотською затокою Дністра. Вапнякова гора здіймається над рікою на 120 метрів. Це один із найпопулярніших туристичних об'єктів Національного природного парку "Подільські Товтри". При дослідженні келій і скельної монастирської церкви, що збереглися, було виявлено напис імовірно ХI сторіччя, в якому йдеться про заснування ігуменом Григорієм монастиря на честь Святого Михайла. Його вважають найстарішим на території Поділля. Був частиною великого давньоруського міста Бакота, яке згадується в XI-XIII сторіччях як найважливіший політико-адміністративний центр Дністровського Пониззя, потім Поділля, що входило до Галицько-Волинського князівства. За легендою, під час нашестя татарської орди ченці, що сховалися в печерах, відмовившись зректися своєї віри, були замуровані живцем. Відродженню монастирю в XIV сторіччі сприяли литовські князі Коріатовичі (Корятовичі), проте після повстання 1431 року Бакота втратила статус міста, а невдовзі з літописів зникли і згадки про монастир. Населений пункт Бакота проіснував до 1981 року, коли під час будівництва Новодністровської ГЕС він був повністю затоплений водою. Обвал Білої гори в 1996 році знищив більшу частину печер із давньоруськими фресками. Нечисленні руїни Михайлівської церкви та залишки печер можна оглянути лише в одному місці на схилі гори. Звідси відкривається захоплююча панорама Дністра. Щороку на Маковея (14 серпня) у відродженому Бакотському Михайлівському скельному храмі при великому збігу людей відбуваються святкові богослужіння.